що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Блукає Сірко полем і так йому гірко стало: "Скільки років я хазяїнові вірно служив, а тепер на старість він мені шматок хліба жаліє - геть прогнав". Бродив він отак і думав...
Коли це підбігає до нього вовк та й питає:
– Чого ти тут ходиш?
Сірко йому відповідає:
– Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
Тоді вовк йому каже:
– А зробити так, щоб тебе хазяїн знову прийняв до себе?
Сірко відповідає:
– Зроби, голубчику, я вже таки чимось тобі віддячу.
Вовк каже:
– Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою пшеницю жати і вона дитину покладе під копою, то ти ходитимеш коло того поля, щоб я знав де воно є. Потім я схоплю дитину, а ти будеш віднімати її у мене. Тоді я наче тебе злякаюсь та й відпущу її.
