Білосніжка

Була середина зими. За вікнами королівського палацу весело кружляли сніжинки. Молода
королева підставила прядку ближче до зробленого з дорогого чорного дерева підвіконня, але раптпм зойкнула: веретено вкололо їй палець. Тоді вона загадала:

- Якщо в мене народиться донька, нехай вона буде ніжна й біла, ак цей чистий сніг, рум´яна - як кров, а ще - чорноволоса, як це блискуче дерево. І назву я її Білосніжкою. 

Наприкінці зими народилася маленька принцеса. З цієї нагоди в палаці зібрали урочистий бал, на який прибули багато фей, а також стара зла чарівниця, яка хотіла видати за короля свою правнучку.

А через рік королева померла.

І король узяв собі пинцесу, у якої було дивовижне люстерко прабабусі-чарівниці з написом: "Хто мене розіб´є, той розіб´є своє серце".

Нова королева часто питала:

- Ти, люстерко, розкажи,

Таємниць не бережи:

Хто на світі всіх миліший, 

Всіх рум´яніший, біліший?

А воно завжди відповідало:

- Добре знаєш ти й сама:

Кращої, ніж ти, нема.

Але красива мачуха була дуже жорстокою. Вона примушувала Білосніжку робити всю чорну роботу.

Якось королева попросила:

- Ти, люстерко, розкажи,

Таємниць не бережи:

Хто на світі всіх миліший, 

Всіх рум´яніший, біліший?

А у відповідь почула:

- Що ж, мені брехати гріх:

Білосніжка краща всіх!

І королева просто зненавиділа пасербицю.

Та ось заморський принц посватав Білосніжку.

Тоді королева покликала єгеря й наказала відвести принцесу до лісу, вбити там, а як доказ принесту її серце.

Єгер, однак, відпустив дівчину, а сам убив дику козу, вийняв у неї серце й відніс королеві.

Тим часом Білосніжка, пробираючись через густий ліс, набрела на маленьку хатинку, де все було крихітним: і посуд, і стіл, і стільці. Білосніжка поїла, а потім лягла на найбільше ліжко й відразу ж заснула.

Увечері повернулись додому сім гномів - майстрів на всі руки. Вони добували в горах кришталь та плавили руду, з якої виливали срібні зірочки.

Шість гномів відразу помітили, що в них хтось був. А сьомий виявив на своєму ліжку дівчину і покликав інших помилуватися нею. 

Білосніжка ж прокинулась і все розповіла братам. Вони залишили дівчину в себе.

А мачуха потішалася, чепурившись до балу:

- Ти, люстерко, розкажи,

Таємниць не бережи:

Хто на світі всіх миліший, 

Всіх рум´яніший, біліший?

І раптом почула у відповідь: 

- Що ж, мені брехати гріх:

Білосніжка краща всіх -

        Вбрана в пишне все й нове, 

В лісі з гномами живе.

Королева аж позеленіла від люті.

Вона випила чарівного зілля та обернулася старою жебрачкою. Довірлива Білосніжка не тільки винесла їй води, але й запросила відпочити. За це "бабуся" подарувала їй блакитну стрічечку.

Повернулися під вечір брати й знайшли неживу Білісніжку. Та старший помітив на її шиї
незнайому стрічку, зірвав її та вкинув у вогонь. Там засичала, звиваючись, змія, а Білосніжка встала, ніби нічого й не було.

Королева ж повернулась і найперше кинулась до люстерка. Але воно знову все повторило.

Другого дня у вікно до Білосніжки зазирнула дівчина й запропонувала свіжих ягід і гребінець для волосся. Від ягід Білосніжка відмовилась, а гребінець узяла. 

Дівчина зникла. А Білосніжка, тільки-но встромила гребінець у коси, відразу впала непритомна.

А гноми побачили мертву сестру із золотим гребінцем у волоссі. Вийняли його - і вона ожила.

Королева ж прибігла до палацу та:

- Ти, люстерко, розкажи,

Таємниць не бережи:

Хто на світі всіх миліший, 

Всіх рум´яніший, біліший?

А люстерко їй відповідає те ж саме:

- Що ж, мені брехати гріх:

Білосніжка краща всіх!..

...Коли в дощ до будиночка гномів постукала стара селянка, Білосніжка відповіла, що брати
заборонили ій відчиняти двері. Але потім вона пожаліла і впустила стару. Бабуся дістала з кишені рум´яне яблучко й простягла господині, а коли та відмовилася, розчулилась.

- Ти вважаєш, що воно останнє? Тоді поділимося.

Вона розрізала плід навпіл і дала одну половину Білосніжці. Дівчина відкусила шматочок - і відразу ж упала, мов підкошена: яблуко містило страшну отруту.

Плачучи, поклали брати дівчину до кришталевої труни на срібних ланцюгах, підвісивши її у глибокій печері.

Королева ж щодня запитувала у люстерка, хто наймиліший на білому світі, й незмінно чула від нього одне:

- Добре знаєш ти й сама:

Кращої, ніж ти, нема.

Тим часом юний принц під час полювання набрів на дивну печеру. Там він побачив Білосніжку і кинувся до неї. Срібні ланцюги не витримали, труна впала й розбилася, а шматочок отруйного яблука негайно вискочив з рота. Білосніжка розкрила очі і підвелася на ноги. 

Принц запросив її до палацу й оголосив дату весілля. Зла королева, приїхавши на весілля, і тут задала люстерку звичне запитання. Й почула:

- Що ж, мені брехати гріх:

Білосніжка краща всіх.

Йде вона вже під вінець,

А твоєму злу - кінець!

Королева розбила люстерко, забувши про напис на ньому. Й усі побачили потворну мертву відьму.

А гноми разом з усіма бенкетували на весіллі. Тільки їх ніхто не помітив через маленький зріст.