Ось дід і говорить бабі:
- Давай зарубаємо півня з нагоди свята!
Почув про це півень та й утік до лісу. Шукали його господарі, доки не звечоріло, а потім вирішили свиню зарізати. Почула таке свиня і вночі теж до лісу втекла.
Так само сховалися в лісі від хазяйських ножів та сокир гусак, баран та віл.
Закінчилось літо, настала зима.
Замерз якось віл уночі й пішов до барана:
- Ну що, брате-товаришу, чи не пора нам хату до морозів збудувати?
- У мене шуба тепла, - сказав на те баран.
Свиня відповіла, що в землю зариється і так холоди перебуде. Гусак збирався крильми вкриватися. Півень вважав, що його ялинка прикриє.
Збудував віл собі хатинку сам. Затопив пічку, лежить, гріється.
А зима видалася студена. Баран бігав-бігав, але змерз і з´явився до вола.
- Бе, бе! Впусти мене до хати!
- Ні. Хай тебе, лінтюха, твоя шуба гріє.
- А не впустиш, я розбіжуся і виб´ю двері. Ти теж замерзнеш.
Довелося волу впустити барана.
А тут півень на поріг, також проситься.
- Не впущу, - говорить віл, - зимуй, як і хвалився, під ялинкою.
- А не впустиш, то я злечу на горище, всю землю зі стелі згребу, холоду напущу!
Довелося забрати й півня.
А тут гусак летить:
- Гагак, гагак! Впусти до теплої хати!
- Ні, не впущу, якщо зовсім не допомагав.
- А я весь мох із стін висмикаю!
Впустив віл і гусака.
Тут прибігає свиня:
- Хрю, хрю! Впусти, воле, погрітися!
- Ні, свиня, заривайся у свою землю.
- А не впустиш, то я всі кутки рилом перерию, тоді й ти замерзнеш.
Впустив віл і свиню. Стали жити вони уп´ятьох.
Дізналися про це вовк і ведмідь. Вирішили вони пожильців з´їсти, а самим у хаті оселитися.
Та тільки увійшли - віл став їх рогами бити, баран - лупити в боки, гусак - щипати, а півень та свиня почали погрожувати, що саме точать ножі й усіх переріжуть.
З тих пір вовк та ведмідь до хатинки й близько не підходили.
А віл, баран, гусак, півень та свиня стали жити-поживати і горя не знати.
Немає коментарів:
Дописати коментар