Жила колись на світі вдова, і мала дві доньки. Старша — вилита мати: те саме обличчя, той самий характер. Дивишся на доньку, а здається, що бачиш перед собою матінку. Обидві, і старша донька, і мати, були настільки грубі, пихаті, зарозумілі, злі, що всі люди, і знайомі і незнайомі, намагалися триматися від них подалі. А молодша донька була вся в покійного батька — добра, привітна, лагідна, та ще й красуня, яких мало.
Зазвичай, люди люблять тих, хто схожий на них. Тому мати шалено любила старшу доньку, і терпіти не могла молодшу. Вона змушувала її працювати з ранку до ночі, а годувала на кухні.
