Пішли якось шестеро синів у поле працювати. А найменший брат залишився вдома. Йшли брати полем і плугом за собою борозну тягнули, щоб сестра могла їх знайти, коли обід їм понесе. Біля того поля, в лісі, жив змій. Задумав він недобре: борозну, що брати проклали, засипав, а сам нову проклав, прямісінько до себе у двір. Понесла сестра братам обід та по
тій зміїній борозні й пішла. Йшла-йшла та зайшла у зміїний двір. Прямо до змія в лапи.
Повернулися брати з поля, а сестри немає. Пішли вони шукати її. Прийшли до зміїного двору. Вийшов змій їм назустріч:
– Битися прийшли до мене, чи миритися? – питає змій.
– Битися! – відповідають брати.
