Жили в хатинці півничок і сірий кіт-воркіт.
Кіт зрання та до вечора у лісі полював,
А півник в хаті порався та квіти поливав.
От якось вранці вирушив до лісу кіт-воркіт.
Аж тут лисичка хитрая прибігла до воріт.
Прибігла, облизалася гостреньким язичком
Та й почала виспівувать солодким голоском:
- Ой півнику-когутику, який ти молодець!
Голівка в тебе масляна, червоний гребінець.
Нема ні в кого пір’ячка такої довжини…
Ой вийди на подвір’ячко, ворота відчини!
- Якщо в мене народиться донька, нехай вона буде ніжна й біла, ак цей чистий сніг, рум´яна - як кров, а ще - чорноволоса, як це блискуче дерево. І назву я її Білосніжкою.
Наприкінці зими народилася маленька принцеса. З цієї нагоди в палаці зібрали урочистий бал, на який прибули багато фей, а також стара зла чарівниця, яка хотіла видати за короля свою правнучку.
Жили собі дід і баба. Вже й постаріли, а дітей нема. Журяться собі.
От баба і просить діда:
- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зроби колисочку. Я покладу деревинку в колисочку та й буду колихати. От і буде мені забавка!
Дід вирубав деревинку у лісі, зробив колисочку.
Поклала баба деревинку в колисочку - колише й пісні співає.
Колихала, колихала, аж поки полягали спати. Встають уранці, а з тієї деревинки та став синок маленький. Та й назвзли старі синочка Телесиком.
Ось підріс синок та й каже:
- Зробіть мені, тату, золотий човник та срібне веселечко. Буду я рибку ловити та вас годувати!
Зробив дід золотий човник та срібне веселечко. Спустили на річку - він і поплив. Їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу. Наловить, віддасть - і знову попливе.
Коли це підбігає до нього вовк та й питає:
– Чого ти тут ходиш?
Сірко йому відповідає:
– Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
– А зробити так, щоб тебе хазяїн знову прийняв до себе?
Сірко відповідає:
– Зроби, голубчику, я вже таки чимось тобі віддячу.
Вовк каже:
– Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою пшеницю жати і вона дитину покладе під копою, то ти ходитимеш коло того поля, щоб я знав де воно є. Потім я схоплю дитину, а ти будеш віднімати її у мене. Тоді я наче тебе злякаюсь та й відпущу її.
І ось, нарешті, коли вони зовсім втратили надію, у королеви народилася донька.
Можете собі уявити, яке свято влаштували з нагоди її народження, яку кількість гостей запросили у палац, які подарунки приготували!
Але найпочесніші місця за королівським столом були залишені для фей, які в ті часи ще жили подекуди на білому світі. Всі знали, що ці добрі чарівниці, варто їм тільки захотіти, можуть обдарувати новонароджену такими дорогоцінними скарбами, яких не купиш за всі багатства світу. А так як фей було сім, то маленька принцеса повинна була отримати від них не менше семи чудесних дарів.
