Чарівне горнятко

Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці – писанки, файніші, ніж у Косові. Тоді був на світі бідний чоловік, що мав три доньки – Марійку, Ганнусю і Василинку. Доки доньки

були малі, чоловік дуже бідував, а як вони підросли, то стало трохи легше, бо вже було кому обід зварити, шмаття випрати і в поле піти. Дівчата вдались дуже вродливі – як три корчики квітучої калини.

Одного дня чоловік взяв своїх доньок у поле сапати мандибурку. Несподівано з лісу виїхала бричка і стала на дорозі просто їхньої нивки. З брички зліз якийсь панок.

Зайчикові вуха

Сіє, віє, завіва

Снігом завірюха,

А у зайчика, хоч плач,

Дуже змерзли вуха.

Він і валянки узув,

І вдягнув кожуха,

А з-під шапки, ну, хоч плач,

Виглядають вуха.

— І чого ти зажуривсь? —

Цокотять синички.

— Ти б собі вдягнув на вуха

Теплі рукавички!

Автор: В. Каменчук

Подарунки феї

 Жила колись на світі вдова, і мала дві доньки. Старша — вилита мати: те саме обличчя, той самий характер. Дивишся на доньку, а здається, що бачиш перед собою матінку. Обидві, і старша донька, і мати, були настільки грубі, пихаті, зарозумілі, злі, що всі люди, і знайомі і незнайомі, намагалися триматися від них подалі. А молодша донька була вся в покійного батька — добра, привітна, лагідна, та ще й красуня, яких мало.

Зазвичай, люди люблять тих, хто схожий на них. Тому мати шалено любила старшу доньку, і терпіти не могла молодшу. Вона змушувала її працювати з ранку до ночі, а годувала на кухні.

Біленький котик

Котик наш такий гарненький!

Білий він, завжди чистенький!

Мама-киця так навчила,

Що вмивається без мила.

Рано-вранці, на світанку,

Кошеня, ще до сніданку,

Миє лапки, очі, носик

І голівку та животик.

Вчила киця кошенятко

Ще з дитинства до порядку!

Автор: Наталія Паснак

Зимонька

Зимонько, голубонько,

В білім кожушку,

Любимо ми бігати

По твоїм сніжку.

Всім рум'яниш личенька

Ти о цій порі

І ладнаєшь ковзанки

В нашому дворі.

Автор: Любов Забашта

Миколай

Миколай несе мішок.

В ньому - теплий кожушок.

Ой ти, діду-дідусю,

Зігрій нашу Ганнусю!

Розв'яжи мерщій мішок,

Дай Ганнусі кожушок,

Надінь валянки на ніжки.

Хай вона пограє в сніжки!

Автор: PepiPavel

Котигорошко

 Жили колись чоловік із жінкою. І було в них семеро синів та одна дочка. 

Пішли якось шестеро синів у поле працювати. А найменший брат залишився вдома. Йшли брати полем і плугом за собою борозну тягнули, щоб сестра могла їх знайти, коли обід їм понесе. Біля того поля, в лісі, жив змій. Задумав він недобре: борозну, що брати проклали, засипав, а сам нову проклав, прямісінько до себе у двір. Понесла сестра братам обід та по

тій зміїній борозні й пішла. Йшла-йшла та зайшла у зміїний двір. Прямо до змія в лапи.

Повернулися брати з поля, а сестри немає. Пішли вони шукати її. Прийшли до зміїного двору. Вийшов змій їм назустріч:

– Битися прийшли до мене, чи миритися? – питає змій.

– Битися! – відповідають брати.

Лисиця і козел у ямі

 Голодна лисиця бігла попри ліс, задравши морду вгору, приглядалась на ворон, задивилась і
полетіла в яму. Яма була глибока, схоже - викопана мисливцями, щоб зловити якого-небудь звірюку. Лисиця цілий день гибіла в ямі голодна, силкувалась виплигнути і ніяк не могла вибратися звідти. 

Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задравши голову; хвостиком ворушив, борідкою потрухував, головою покивував.