Кривенька качечка

 Були собі дід та баба, та не було у них дітей. Дуже через це вони журилися.

От пішли вони одного разу у ліс по гриби. Баба бере грибки, коли дивиться - у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.

- Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.

Стали її брати, дивляться - аж у неї ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко і туди посадили.

Вранці старі встали і знову пішли по гриби. А коли повернулися, глядь - а в хаті прибрано, хліба напечено, борщик зварений.

От вони до сусідів:

- Хто це? Хто це?

- Бачили якусь дівчину, від криниці водицю несла. Гарна, тільки трішки кривенька.

Довго дід і баба гадали: "Хто б це був?". А далі баба дідові й каже:

- Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по гриби, а самі заховаємося та й будемо виглядати, хто в нас господарює.

Так і зробили. Коли дивляться, аж із їх хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна! Тільки що кривенька трішки.

Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться, аж у гніздечку нема качечки. Вони тоді гніздечко та й укинули в піч. 

Коли ж іде дівчина з водою.

Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. Вона тоді як заплаче!

Дід і баба до неї, кажуть:

- Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку, а ми тебе будемо любити й жалувати, як рідну.

А дівчина каже:

- Я до віку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка, а тепер не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку й веретенце, я піду від вас.

От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце.

Вона взяла, сіла на дворі й пряде.

Коли ж летить зграйка качечок. Побачили її й співають:

- Онде наша діва,                       Кужілочка шумить,

Онде наша Іва,                           Веретенце дзвенить.

На метеному дворці,                 Скиньмо по пір´їнці,

На тесаному стовпці.                Нехай летить з нами. 

А дівчина їм відказує:

- Не полечу з вами:                   

Як була я в лужку,                     

Виломила ніжку,

А ви полинули, 

Мене покинули!

От вони їй скинули по пір´їнці, а самі полетіли далі.

Коли летить друга зграйка, і ці теж:

 

- Онде наша діва,                       Кужілочка шумить,

Онде наша Іва,                           Веретенце дзвенить.

На метеному дворці,                 Скиньмо по пір´їнці,

На тесаному стовпці.                Нехай летить з нами.  

А дівчина їм відказує:

- Не полечу з вами:                   А ви полинули,

Як була я в лужку,                     Мене покинули!

Виломила ніжку,

Скинули качечки їй по пір´їнці.

Дівчина обгорнулася пір´ячком, зробилася качечкою і полетіла зі зграйкою.

А дід і баба знову зосталися самі собі.