7 декабря 2016 г.

Зайчикова хатка

Жили собі лисичка і зайчик. У лисички хатка була крижана, а в зайчика - луб´яна. Аж ось прийшла весна-красна. Лисиччина хатка розтанула. А зайчикова стоїть собі.
І вирішила лисичка обдурити зайчика. Попросилась переночувати та його з хатки й вигнала.
Йде зайчик дорогою, плаче, а назустріч йому собака.
- Гав, гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик відповідає:
- Як же мені не плакати? Була в мене хатка луб´яна, а в лисички - крижана. Попросилась вона до мене переночувати, та мене й вигнала.
- Не плач, зайчику! Я твоєму горю зараджу!
Підійшли вони до хатки, а собака:
- Гав, гав, гав! Тікай, лисичко, геть!
А лисичка з печі відповідає:
- Як вискочу, як вистрибну - полетить клоччя в усі закутки!
Собака перелякався і втік.
Йде зайчик дорогою, плаче. Назустріч йому ведмідь:
- Чому, зайчику, плачеш?
А зайчик йому:
- Як же мені не плакати? Була в мене хатка луб´яна, а в лисички - крижана. Попросилась вона переночувати, та мене й вигнала.
- Не плач, зайчику! Я твоєму лихові зараджу.
Підішли вони до хатки. Ведмідь як зареве:
- Йди, лисичко, геть!
А лисичка їм з печі:
- Як вискочу, як вистрибну - полетить клоччя в усі закутки!
Ведмідь перелякався і втік у ліс.
Йде зайчик, сльозами умивається. Зустрічає його півень з косою.
Розповів зайчик і йому про своє горе.
- Не плач, зайчику! Я її вижену.
- Ні, півнику, не виженеш. Собака гнав - не вигнав, ведмідь гнав - не вигнав. Де вже тобі...
- А от і вижену!
Підійшли вони до хатки. Півень чобітьми як затупає, крилами як залопоче. Та як закричить:
- Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисоньку посікти. Тікай, лиско, геть!
Лисичка перелякалась і каже:
- Узуваюсь...
А півень знову:
- Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисоньку посікти. Тікай, лиско, геть!
Лисичка знову кричить:
- Уже вдягаюсь!
Півень втретє кричить:
- Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисоньку посікти. Тікай, лиско, геть!
Лисичка як вискочить і дременула в ліс. Тільки її й бачили.
А зайчик з півником стали жити-поживати у луб´яній хатці у мирі і злагоді.