Солом´яний бичок

Жили собі дід та баба. І такі вони були бідні - нічого не мали; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда:

- Зроби та й зроби мені, діду, солом´яного бичка і осмоли його смолою.
- Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок?
- Зроби, я вже знаю навіщо.
Нічого робити: зробив дід солом´яного бичка й осмолив його смолою.
Рано вранці баба набрала мичок і погнала солом´яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує:
- Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду!

Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь з обдертим боком. Наскочив на бичка:

- Хто ти такий? - питає. - Скажи мені!
А бичок йому:
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
Ведмідь каже:
- То дай мені смоли - обідраний бік залатати!
От ведмідь тоді хап бичка за бік і давай смолу віддирати! Віддирав, віддирав та й зав´яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав - затяг того бичка хтозна-куди!
От баба прокидається - аж бичка нема. "Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він додому пішов".
Коли дивиться - ведмідь у бору бичка тягає.
Баба гукнула діда. Дід швиденько прибіг, віддер ведмедя і кинув його в погріб.
На другий день баба знову погнала бичка пасти. Сіла під деревом прясти і невдовзі задрімала. А з лісу вибігає сірий вовк та до бичка:

- Хто ти такий?
- Я солом´яний бичок, смолою засмолений!
- То дай мені смоли - залатати бік, бо собаки обідрали!
Заходився вовк віддирати смолу - та й зав´яз у ній зубами так, що ні туди, ні сюди.
Прокинулася баба, побачила, що вовк бичка тягає, й погукала діда. Дід і вовчиська до погреба вкинув.
Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла на траві та й заснула. Аж біжить лисичка:
- Хто ти такий? - питає бичка.
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
- Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: капосні собаки трохи шкури не зняли!

- Бери!
Зав´язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала - дід укинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали.
От як назбиралося їх багатенько, дід сів над лядою та й давай гострити ножа.
- Ось зараз зніму з вас шкури та пошию нам із бабою кожухи, шапки, рукавиці! - каже.
Як дізналися звірі, що дід хоче з них шкури познімати, то стали один поперед одним просити, щоб їх пожалів, а вони, мовляв, за це добром віддячать. От дід їх усіх і відпустив.

А на світанку чуютьстарі - хтось в двері стукає. Вийшли на двір, а там!.. Ведмідь вулик меду приніс, вовк отару овець нагнав, лисичка нанесла домашньої птиці, а зайчик - усіляких прикрас: каблучок, сережок, намиста доброго...
Забагатіли дід з бабою. Всього в них тепер вдосталь! Попродали вони овець, купили волів і почав дід тими волами ходити чумакувати.
А бичок доти стояв на сонці, поки й не розтанув.