Півник і двоє мишенят. Вірш.

Жили двоє мишенят
Круть та Верть без горечка,
З ними Півник, наче брат,
Голосисте горлечко.
Мишенята тільки й знали:
Вранці з ліжка скок та скок,
Танцювали і співали,
До роботи ж ні на крок.

Півник ще до сонця встане,
Дзвоном пісня пролуна
І, хоча ще дуже рано,
Він роботу почина.
То дрівцят несе із гаю
Хату протопити,
В магазині він купляє
Їсти та попити.
Пролітають дні за днями,
Півник робить все один,
Мишенятам, як у мами,
Наче в свято іменин.
Якось він білив криницю,
(не любив ловити гав),
Колос стиглої пшениці
Він побачив і підняв.

Проспівав він мишенятам:
"Колосок зерном налитий..."
Перестали вони грати,
Кажуть: "Треба змолотити".
"Хто ж із вас цю справу зможе?"
Мишенята: "Ой, не я!"
Півник сумно: "Бачу, схоже,
Ця робота теж моя".
До обідньої години
Змолотив і знов гука:
"Не згубив я ні зернини,
Купка бачите яка?"
Круть та Верть, що грались доти,
Кажуть: "Треба відвезти
До мірошника змолоти,
Пиріжечків напекти",

"Хто ж із вас піде до нього?" -
Півник братиків пита.
Круть та Верть: "Нам не до того,
Нас чекає гра - лапта",
Півник зніс зерно до млину,
Де на борошно змолов,
Натрудив добряче спину,
Мишенят він кличе знов.
Ті прибігли й пропищали:
"Ой, яка ж м`яка мука,
Пиріжків з`їмо не мало,
От би нам ще молока!"
Півник каже: "Добре, згоден,
Зробим тісто, щоб пекти..."
Та з братів не хоче жоден,
Вже їх сліду не знайти.

Взявся Півник до роботи:
Тісто гарно замісив,
Хоч не раз облився потом,
Пиріжечків наліпив.
Дух смачний пішов по хаті,
Розлетівся над селом,
Мишенят дарма гукати -
Повсідались за столом.
"Ой, награлися сьогодні
У футбола і лапти,
І тепер такі голодні,
Що попухли животи.
Ми помились, лапки чисті",
Півник їм відповіда:
"Що ж подати вам поїсти
Сам не знаю, от біда?"
Круть та Верть в єдиний голос:
"Ти ж смачненького напік!"
Півник їм: "А хто ж той колос
Підібрав і зніс на тік?
Хто на млин ходив молоти?
Хто ж це тісто замісив?
Круть та Верть, яку роботу
Хтось із вас хоч попросив?"
Мишенята геть принишкли
І шепочуть: "Ні, не я..."
Ось вони з-за столу вийшли,
Півник їх не зупиня.
Казка ця для дітлахів,
Їм ще змалку треба знати,
Що подібних лінтюхів
Зайве годувати.

Автор: Володимир Дуванський