Лисичка і вовк

Якось у зимову пору бігла польовою дорогою лисичка. Бачить - дід везе повні сани риби. От вона забігла наперед і простяглася посеред дороги, ніби нежива.
Під´їхав дід до лисички, штовхнув батогом - ні з місця. Узяв він лисичку, поклав на сани, сів та й поїхав. А лисичка крадькома за його спиною всю рибу з саней і повикидала. А потім і сама вислизнула тихенько.

Зайчикова хатка

Жили собі лисичка і зайчик. У лисички хатка була крижана, а в зайчика - луб´яна. Аж ось прийшла весна-красна. Лисиччина хатка розтанула. А зайчикова стоїть собі.
І вирішила лисичка обдурити зайчика. Попросилась переночувати та його з хатки й вигнала.
Йде зайчик дорогою, плаче, а назустріч йому собака.
- Гав, гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик відповідає:

Розмалюй за зразком

Сніговичок

Снігуронька

Дід Мороз спішить у гості

Зимові види спорту

Математичні розмальовки для дітей

Зайчикова хатка. Вірш

Оселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик — в хатці луб'яній,
А лисичка — в крижаній:
Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на сонці
Біла хатка крижана.
Почала лиса зітхати:
— Як я житиму без хати?
Зараз зайця прожену
Й влізу в хатку луб'яну!
Де вже зайчику малому
Суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
Бідолашному звірку.
А лисиця та хвостата
Влізла в зайчикову хату

Півник і двоє мишенят. Вірш.

Жили двоє мишенят
Круть та Верть без горечка,
З ними Півник, наче брат,
Голосисте горлечко.
Мишенята тільки й знали:
Вранці з ліжка скок та скок,
Танцювали і співали,
До роботи ж ні на крок.

Півник і двоє мишенят

Жили собі двоє мишенят - Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки й

знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею розбудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
- Крутю, Вертю, - став гукати півник, - а гляньте-но що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
- Коли б це його обмолотити...
- А хто молотитиме? - питає півник.

Іде кіт через лід

Іде  кіт  через  лід

Чорнолапо  на  обід.

Коли  чує  він:  зима

Його  біла  підзива.

-  Ти  чого  йдеш  через  лід

І  лишаєш  чорний  слід?

-  Бо  я  чорний,  -  каже  кіт,  -

Я  лишаю  чорний  слід.

Коли  ж  біла  ти  сама,

То  білій  тут  дотемна.

І  пішов  кіт  через  лід

Чорнолапо  на  обід.

Стала  зимонька  сумна:

За  котом  ішла  весна!

Білі мухи

Білі мухи налетіли -

Все подвір'я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе пух.

Галю, Петрику, Кіндрате,

Годі, ледарі, вам спати!

І побігли до санчат

Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,

Щоб впіймати білу муху.

А санчата їм усім

Змайстрував старий Максим.

Випав сніг на поріг

Випав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг - водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг!

Вовк і семеро козенят

Жила-була коза - чудова куховарка, прекрасна господиня. І було в неї семеро козенят.

А жила вона з дітками в лісовій хатинці, за якою був город, де росла смачна-пресмачна капуста.
Коза часто ходила в ліс шукати їжу, а козеняткам наказувала:
- Двері нікому не відчиняйте, лісом блукає злий вовк.
Повернрться коза, постукає у двері і заспіває:

- Козенятка, дітоньки!

Відімкніться, відчиніться -

Ваша мати прийшла,

Молочка принесла.

Солом´яний бичок

Жили собі дід та баба. І такі вони були бідні - нічого не мали; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда:

- Зроби та й зроби мені, діду, солом´яного бичка і осмоли його смолою.
- Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок?
- Зроби, я вже знаю навіщо.
Нічого робити: зробив дід солом´яного бичка й осмолив його смолою.
Рано вранці баба набрала мичок і погнала солом´яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує:
- Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, поки я мички попряду!

Колобок

Жили собі дід та баба. Хоча й у бідності, але в злагоді.
Якось просить дід:
- Спекла б ти, бабусю, колобок.
А баба відповідає:
- З чого ж його пекти? Борошна у нас зовсім нема.
- Е-ех, бабо! Ти по козубу пошкреби, по засіку помети - може борошна й набереться.
Баба, щоб чоловікові догодити та й себе порадувати, по козубу пошкребла, назмітала по засіку - набралося борошенця пригорщі зо дві. Замісила баба тісто на сметані, спекла колобок і поклала на віконце, щоб прохолов.
Колобок полежав-полежав та й покотився: з вікна - та на призьбу, з призьби - на лавочку, з лавочки - на землю і за ворота. Кинулись наздоганяти його старі - та куди там!
Котиться колобок дорогою і приспівує: "Я по козубу нашкрябаний, по засіку наметений, на сметані спечений, на вікні остуджений! Я від баби утік і від діда утік!"

Рукавичка

Ішов дід лісом, а за ним біг собака.
Ішов собі дід, ішов, та й загубив теплу хутряну рукавичку.
От біжить мишка. Побачила її, зраділа. Залізла в ту рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити!
Тепло їй, затишно. Якщо сильний мороз - вона глибше сховається. Якщо не дуже холодно - визирає, зимою милується.
Якось провітрила мишка на ніч своє житло, як завжди, постіль постелила.

Теремок

Стояв у полі теремок. Побачила його мишка.
- Терем-теремок! Хто в теремі живе?
Ніхто не озивається. Ввійшла тоді мишка в теремок та й стала собі жити.
Тут пристрибала жабка.
- Терем-теремок! Хто в теремі живе?
- Я, мишка-шкряботушка. А ти хто?
- А я - жабка-скрекотушка. Пусти мене до себе.
- А будеш мені по дому допомагати?

Ріпка

Посадив дід ріпку. І виросла та ріпка велика-превелика.Став дід ту ріпку із землі витягувати. Тягне, тягне, а витягнути не може.
Покликав дід бабу:
- Ходи, бабо, не лежи, ріпку витягнути поможи!
Прийшла баба, вчепилася за діда, дід - за ріпку. Тягнуть, тягнуть, а витягнути не можуть.

Курочка Ряба

Жили собі дід та баба і в них була курочка Ряба. Якось знесла курочка яєчко. Глянули дід із бабою - і очам своїм не повірили, бо ж яєчко те було не просте, а золоте. Такого старенькі на своєму довгому віку ще не бачили, про таке ні від кого й не чули.
Поклали дід із бабою золоте яєчко посеред столу, щоб краще його роздивитися. А яєчко на сонечку так виблискує, так сяє, що й очей не відвести.
Довго милувалися дивовижним яєчком дід і баба, аж поки не закортіло їм скуштувати його.
Узяв дід яєчко, щоб розбити його. Бив, бив - не розбив.
Вирішила тоді спробувати баба. Била вона яєчко, била, але теж не розбила.
А тим часом із куточка вибігла мишка, прошмигнула столом - та й
зачепила своїм хвостиком золоте яєчко. Покотилося воно, впало та й розбилося.
Як побачили те дід та баба, зажурилися і навіть заплакали. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
- Не плач, діду, не плач, бабо! Знесу я вам яєчко. Якщо не золоте, то просте, зате не одне!